туман за плечі обіймає, вітер
незграбно в невідомості купає, а я
пливу чи то по дні бреду, а я лечу
чи то усе бренить, а де я? чи ще
живу? чи може мені сниться? а я
стою, як можна так стояти, коли
небо порожнє і сонце згасає, чи то
мені? чи можне замовкло для всіх? а
чи біль, а може це все від розлуки?
не допоможуть сумки з нью лука. А
я не плачу й не сміюсь, не має
причин аби вмерти. Любов вона
вибаглива штука - вимагає
кровообігу в серці
