Згадай, які були яскраві зорі,
У нашім небі юної пори.
У ми коханням безнадійно хворі,
Злітали до зірок тих угорі.
Згадай, які були у лузі трави,
Далекої забутої весни.
І щирі почуття, не для забави,
Як спогади дарують лише сни.
Згадай, які були короткі ночі,
Схід сонця несподівано ясний.
Як у сльозах були від щастя очі,
Немов на вії дощик ліг рясний.
Згадай, які були безмежні мрії,
І світлі, хоч наївні почуття.
На жаль не всі збуваються надії,
Шкода в той час немає вороття.
Т. Семенченко
