Знайти себе і втонути
В осені, досвіта, безвісти
Пропасти в алеях, де сни
З туманів рятують просвіти.
Неабияк летіти сходами
Наверх,без вагань і дозволу.
Облітати слова з перешкодами,
Затулять невідоме позовом.
Ми злилися одначе акордами,
Наче в кухоль один день-ніч.
Ми перетнулися дикими хордами
Серед кола в'язких протиріч.
Гілля дерева мітить апострофом,
Де роз'єднані небо й земля.
Долоня твоя мічена фосфором,
І не треба іти навмання.
Знайти себе і стрибнути
В жовтень, тенета, росу.
Ми воскреснемо так, щоб пірнути
Від рання в жовтолисту грозу.