Розквітають навколо сади із безмежних надій,
Свою долю тобі простилаю уздовж попід ноги.
Проведи мене в обрій до радісних райдужних мрій,
Де ніколи не скінчиться нашого щастя дорога!
І не клятва триматиме поряд з тобою мене,
Не обручка - скільцьований шмат дорогого металу,
А упевнена віра у те, що чуття не мине
І любов не віддасть нас на зради жорсткої поталу.
Розквітають квітки і у душу приходить весна.
Серце стукає, такт відбиває життєвого виру.
Ти, - любове моя, моя зіронька в небі ясна,
Намалюй мені ночі і дні нескінченного щастя і миру!
