Вір – життя не сон чудний,
Що з темноти встає;
Часто ранній дощ дрібний
Прекрасний день дає.
Буде хмар туманних гніт –
Та швидко промине;
А якщо дощ троянд оживить цвіт,
Чому ж усе сумне?
Весело, поспіхом
Життя години мчать,
Вдячно і з посміхом
Спіши з них радість брать!
Ну й що ж, що Смерть порою йде
і Кращих з нас бере?
Що горе змучує людей,
Що вся надія мре?
Надія все ж в серцях сумних
Нескорена в цей час;
На крилах лине золотих,
Щоб піднімати нас.
Мужньо, безбоязно
Знегоди день неси,
Щоб швидко і безболісно
Міг відчай погасить!
Charlotte Brontë
Life
Life, believe, is not a dream
So dark as sages say;
Oft a little morning rain
Foretells a pleasant day.
Sometimes there are clouds of gloom,
But these are transient all;
If the shower will make the roses bloom,
O why lament its fall?
Rapidly, merrily,
Life's sunny hours flit by,
Gratefully, cheerily,
Enjoy them as they fly!
What though Death at times steps in
And calls our Best away?
What though sorrow seems to win,
O'er hope, a heavy sway?
Yet hope again elastic springs,
Unconquered, though she fell;
Still buoyant are her golden wings,
Still strong to bear us well.
Manfully, fearlessly,
The day of trial bear,
For gloriously, victoriously,
Can courage quell despair!