Що сниться тим, густим деревам,
Що сплять похмуро у лісах?
Чи бачать сни вони яскраві,
Пониклим віттям у дощах?
Чи тепло їм в густім тумані,
Про що замріяні вони?
Чи любо їм в натхненно вбрані
Весняні квіти і плоди?
Гіллям із небом заплелися,
Усе їм видно звідтіля,
Скажіть же віти, подивіться,
Де простяглись мої края?
Зелений сад і пишні квіти,
Буяє щедрістю земля,
Там моя Мама, любі віти,
Загляньте у вікно з даля.
Загляньте, віти, не баріться
І передайте їй привіт,
І цвітом білим посміхніться,
І подаруйте сотні літ.
Скажіть, що дуже вже скучаю,
Скажіть – крізь сотні миль лечу,
Скажіть, що ніжно обіймаю
Й найбільше в світі я люблю!
