Одна з перших, одна з найдрайвовіших і, мабуть, одна з найкращих. Хоча чого сором'язливість вдавати, мені все написане подобається.
І.
Пливуть кораблі десь вдалечі,
Ми тут сидимо, овочі наче.
А ти біжи до моря,
Глянь, як воно зливається із небом.
Переможи апатію та горе,
Жбурни його камінням понад водним плесом.
Пливуть кораблі не так уже й далеко,
Доплисти до них зовсім вже легко.
Привітайся з кораблями,
Підніметься у відповідь тобі парус,
Заграє на сонці усіма кольорами.
У твоєму житті ще стільки не сталось.
Пр:
Бажання заглянути за край безкрайньої блакиті
Пробуджують шипіння крові
В хвилях моря мого світу!
Борти підводного судна мого пробиті!
Не знайти серед блакиті
блакиттю мою фортецю покриту!
Я усюди, де блакить, і в небі й в океані,
Без буденності, смутку та одноманітності
Я в своїй нереально реальній нірвані!!
(Нереально реальній нірвані! 2р.)
ІІ.
Якщо ж на море не вистачає часу –
Зберись на дах свого будинку.
Звісно, наші будинки не хмарочоси,
Та звідти вигляд гарний, як влітку так і взимку!
Піднімись вище консервованих людей
У щоденних міських законах!
Вище запліснявілих ідей
У комерційних рамках!
Будь від інших інакшим,
Стань кораблем у буйному морі!
Будь хоч духовно вищим,
Вперед в подорож у гори!
Зберись на Джумалунгму,
Щоб ближче до блакиті.
Маєш віру – знайдеш змогу!
На пароплані чи парашуті
Знову серед блакиті!
Пр:
ІІІ.
Зривається світ, перерізані троси,
На яких трималося небо.
Електризуються коси,
Споглядаю люто,
а насправді мені любо!
Громи та блискавки -
Мутація блакиті!
Викликають переляки
Хмари чортовиті!
Безумство радості накрило мене,
Зірвало пута блискавично! Несамовито!
Чорне, сизе, синє, блакитне-не-не!
Опускається громовито на землю непокриту!
Я до блакиті,
До мене блакить!
Стіни пробиті!
Та це лише мить!
Пр:
2012.
