Я проснулась рано, глянула в віконце,
А під ним жоржини квітнуть ніби сонце-
Червоні, рожеві, бордові і білі.
В мені пробудили спогади і мрії.
Спогади дитинства- для мене, як ліки,
(Вже давно минуло моє тепле літо),
Обірвані, босі бігали ми в поле,
Там для нас дзвеніла пісня жайворова.
Голубі волошки і ромашки білі,
Жовті колосочки,і сокирки сині.
Вони такі гарні, витончено-гожі,
Мама нам казала, що на них ми схожі.
Пишалося поле диво-кольорами,
Ми квіток торкалися руками й губами.
Жайворова пісня линула над полем.
Все це нам дароване природою й Богом.
Спогади...Дитинство...Доле моя, доле,
Вже давно покинула я село і поле.
Та завжди у серці пісня жайворова,
А може це в мене- пам'ять кольорова.
