Загублена в лісах,
і з ними залишилась
з деревами говорить,
забула вже про страх.
Маленька відьма
вчиться ворожити
на травах,
що збирала на стежках.
І слухається вітер
ту малу дитину,
що серце покололи колючки.
Ті колючки кохання,
як без нього жити?
Без нього замість серця будячки...