Пройшло вже більше року,
А ще не скінчився той жах.
Ми ще відходимо від шоку,
Який потрапив на наш шлях.
Там хлопці наші гинуть,
Там гади їх по крилах б`ють.
Але вони так просто все не кинуть,,
Та ворога безжально розіб`ють.
Колись братами ми були,
Тепер вже зовсім все не так.
Хіба ж сусідушки хороше все забули?
Відчули ви, падлюки, крові смак?
Але я прошу тебе, любий мій солдате,
Ти лиш живи і не лети у даль!
Тобі потрібно свою долю малювати,
І відшліфовувати той кришталь.
Коли ж над головою пуля та летить,
Ти лиш згадай, що дома рідні.
Й голос ніжно нехай шепотить:
«Хай Бог оберігає вас, мої милі!»
Тобі, солдате, я завдячую життям,
І твоїй мамі низько я вклоняюсь.
І хочеться почути всім такі слова:
«Мамо, люба, я додому повертаюсь!»