Осінь пройшла несподівано поруч з душею,
Кволі бажання затерлися тихо мов файл,
Планів нема – не на день, для епохи всієї.
Тихо в душі – та немов зазирнула за край.
Зранку встаєш, все розписано, просто і звично,
Нове шукаєш – лиш чути, як листя в шумить,
Зранку відлуння ранкове в майбутнє не кличе,
Тільки із лісу торфовище злістю димить.
Осінь прийшла, тільки листя промерзле не пада,
Висохла зелень ще часу зимового жде.
Видно порушений ким-то всесвітній порядок,
Золото осені – хтось і його в нас краде.
Сухо в природі, в душі ні на грам не мокріше,
Хочу дощу, наче манни небесної, знов.
Знаю, що бути ще може напевно і гірше,
Тільки за осінню прийде надія й любов.
