З’явилося те, що анексувати неможливо.
Твої найманці плакатимуть, бо не зможуть це взяти.
Прийдуть до тебе колись, розчаровані, але рішучі.
Що говоритимеш їм?
Ти лише хтів таку люльку, як в твого кумира,
та люди, аналогій з якими жадаєш,
навряд чи взяли б тебе гратись до себе,
до люльки, бачиш, потрібні вуса –
помітно, коли несправжні.
На ваш погляд, ми тут дуракі, ідіоти –
вириваємось із комфортних, братніх обіймів.
Та пологи, які почалися, вже не зупиниш.
Підсилай тоді скільки завгодно зміюк-дітовбивць:
маля вийшло дужим і з радістю їх пошматує
(це піде йому на користь).
Як кажуть у Львові, те ябко колись мусить впасти.
І впаде воно, ймовірно, тобі на голову.
Шкода, що на відміну від Ньютонової,
в твоїй не з’являться світлі ідеї –
лише ненависть до самого дерева,
що заразить, ще скільки людей…
