Гірській стократці
(по мотивам вірша Роберта Бернса "To Mauntin Daisy..."
О! скромна квіточко мала!
Лиха годинонька прийшла-
Не пощадить твого стебла
Важкий мій плуг:
Переорати мушу я зелений луг.
На жаль, не жайвір польовий,
Сусід, товариш дорогий
Нахилить вниз віночок твій
В п"янку росу,
Щоб ранку оспівать згори
Його красу
Серед байдужих валунів,
Де лише вітер шаленів,
А грунт тебе не підживив
Прийшла в цей світ;
Вітрам трималась супротив
Розквітнув цвіт.
За огорожами квітки
В садах високі і стрункі
А в тебе-навкруги грудки,
Убогий степ;
Прикрасила ж собою ти
Довкола все.
Ти скромно вбраною була
І таємницю берегла
Про сонце, промінці тепла,
Покірна вся...
Зовсім нежданно полягла
Твоя краса.
Так дівчина, мов маків цвіт,
Довірливо вступивши в світ,
Зазнає зради з юних літ-
Таке життя.
Розтопчуть душу як цей цвіт,
Немов сміття.
Так недогадливий співак,
Ще недосвідчений мастак
Не пристосується ніяк,
До різних драм.
В життєйськім морі одинак
Він гине сам.
Жорстокою є доля тих,
Хто підкорятися не звик,
Занадто гострий мав язик,
Протестував,
Аж поки Бог усіх таких
Не покарав.
Вселяє часом силу плуг,
Що знищує усе навкруг.
Протистоїть йому ще дух
Наперекір.
Та пре крізь все жорстокий плуг,
Йде смерть за ним.
Robert Burns . To Mauntain Daisy..
Wee, modest, crimson-tipped flower,
Thou's met me in an evil hour;
For I maun crush amang the stoure
Thy slender stem:
To spare thee now is past my power,
Thou bonny gem.
Alas! it's no thy neebor sweet,
The bonny lark, companion meet,
Bending thee 'mang the dewy weet,
Wi' speckled breast,
When upward-springing,blithe, to great
The purpling east!
Cauld blew the bitter biting north
Upon thy early, humble birth;
Yet cheerfully thou glinted forth
Amid the storm,
Scarce reared above the parent earth
Thy tender form.
The flaunting flowers our gardens yield,
High sheltering woods and wa's maun shield,
But thou, beneath the random bield
O' clod or stane,
Adorns the histie stibble-field,
Unseen, alane.
There, in thy scanty mantle clad,
Thy snawie bosom sunward spread,
Thou lifts the unassuming head
In humble guise;
But now the share uptears thy bed,
And low thou lies!
Such is the fateof artless maid,
Sweet floweret of the rural shade!
By love's simplicity betrayed,
And guileless trust,
Till she, like thee, all soiled, is laid
Low i' the dust.
Such is the fate of simple bard,
On life's rough ocean luckless starr'd!
Unskilful he to note the card
Of prudent lore,
The billows rage, and gales blow hard,
And whelm him o'er!
Such fate to suffering worth is given,
Who long with wants and woes striven,
By human pride or cunning driven
To misery's brink,
Till wrenched of every stay but Heaven,
He ruined, sink!
Even thou who mourn'st Daisy fate,
That fate is thine-no distant date;
Stern Ruin's plowshare drives, elate,
Fullon the bloom,
Till crushed beneath the furrow's weight
Shall be thy doom,
ID:
729386
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 18.04.2017 23:05:23
© дата внесення змiн: 27.02.2018 00:18:58
автор: іванна квітнюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
