Я пам’ятаю як вмирав на полі бою ,
Як покидала моє тіло грішна кров ,
Я знаю,що й тоді я марив лиш тобою
І мріяв повернутися в твої обійми знов.
Вже якось потім,коли я прийшов до тями
Я зрозумів,що є із того світу вороття ,
Бо ночі на проліт й не менш тяжкими днями
Боролись лікарі за ще не втрачене життя.
Як я боявся тоді зустрічі з тобою ,
Бо навіть припіднятися тоді іще не міг,
Тому що побратими винесли мене із поля бою
Вже без ознак життя,руки і обох ніг.
Я проклинав зрадливу свою долю ,
Коли зайшла ти,то застила в мені кров,
Але в очах твоїх я не побачив болю ,
В твоїх очах світилася любов!
За погляд той,що сповнений любов’ю
Який із пам’яті моєї вже не стерти ,
Готовий я не те,що заплатити кров’ю,
А навіть ,без усяких роздумів,померти!