Усі говорять майже без упину, Машини завжди створюють затори, Ця тиха жінка обняла дитину, Той вголос мріє про похід у гори. На розі музикант заграє соло, А хтось задумливо подивиться у вічність, У когось у душі палало й охололо, Вони на мить заглянуть в потойбічність. Щасливі сім'ї огорнуті у спокій, Самотня дівчина вдивляється в алеї, Хтось посміхнувся іншій, кароокій, Їй обіцяють, що усе для неї! А ми гуляємо по вулицях контрастів, І осінь одягає свої шати, Зведемо мури від усіх нещастів, З тобою ніжно, навіть помовчати. © Наталія Шафран
ID: 615067 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 21.10.2015 23:17:35 © дата внесення змiн: 21.10.2015 23:17:35 автор: Наталія Шафран
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie