Ми пили карамель із вен
Їли з горіхами ключиці
Без зайвих слів, казок, імен
Ковтали залпом, блідолиці
Ми гризли скули як ті пси
Бувало, ми були гурмани
Кусали щоки з усіх сил
Вином всю біль ту запивали
Ми мозок посипали цукром
І як желе його з'їдали
А гороши́ни всіх думок
Ми як горобину клювали
Ми спорожнили все до дна
Ми врешті-решт усе доїли
Нам було вдосталь? Та брехня.
З кожним укусом голодніли
Нам не наїстись досхочу
І як би довго не жували
Все ж, тіло, серце і душа-
Нема на світі ліпше страви.
