Запитаєш ― хто я?!
Я ― теорема непроста.
Для когось ― трав дурман,
Хтось скаже, що проста,
Таких на світі мільйон.
Мов ангел ― сама доброта,
Немов демон ― іскра запальна?
Покладиста, як ніжне кошеня,
Чи вперта, мов брикливе лошеня?
Наївне ягня чи хиже левеня?
Яке воно, моє відлуння у твоїх очах:
Озветься квітами й морями,
Чи в навколишній тьмі розстане?!
Прокидатись поруч щоранку,
Жити, плакати й сміятися,
Ділити незгоди й щастя ―
Усе це могли б разом ми…
Як осінній лист мимо пролечу,
На долоні тобі упаду,
Приворожу.
А може залишуся ―
Однією із безлічі ―
У вихорі подій.
Для когось ― казка неземна,
Для когось ― приємна мука,
Для когось, всього-на-всього, ― не ТА.
Для тебе ж, милий мій,
Я буду вічно ― незнайомка…