Здається, я відчуваю більше, ніж треба,
Здається, я розумію більше, ніж хочеш.
Тікає від мене сон. Думки пригоріли до тебе,
І, скільки не шкрябай – не відстають. І я серед ночі
Волаю в пустелі: коли ж, ну, коли ж той ранок,
Коли ти збагнеш, чим для мене ти є насправді?!
Здається, я відчуваю на власному тілі рану.
Здається, я знаю, як… Але там мені вже не раді.
І все, що я можу – молити за тебе Бога,
Щоб гоїло душу Його невмируще слово.
Напевно, Він знає, як… Та чи встигне швидка допомога?
Здається, я бачила хрест… Невже спізнилася знову?..
