Чому люди оцінюють по зовнішності?
Що вони там бачать, чого не бачимо ми- люди справжньої натури? Навіщо оцінювати по зовнішності якщо вона не завжди правдива: очі, які ховають в собі цілі епохи загадок, легенд, брехні; уста, що так палко впиваються в душу людини та риси обличчя, яке може здатись страшним під покровом ночі. Для чого взагалі оцінювати по зовнішності? Що це дасть? Гадаю, це дасть лиш оманливу іскру, яка назавжди закарбується в пам'яті і яка далі не буде розвиватись. Людина не обирає свою зовнішність. Кожна людина ідеальна в тому, що має асиметричні риси свого тіла. Так, не завжди шкіра може бути красивою та це все дурниці, бо істина краса закарбована в міцному тілі. Саме там джерело, саме там справжність та людяність натури. Якщо людина добра серцем та чиста душею, то відповідно і вчинки будуть такими, а ніж в того, хто давно пішов по дорозі, яка не має роздоріжжя. Приємніше ж бути з людиною, яка має всі можливі ячейки покращення твого настрою, а ніж з безчуттєвим каменем в оболонці рожевої феї.
Звичайно, є так, що спершу оцінюють зовнішню красу, а вже потім внутрішню, бо без зовнішньої краси не побачиш внутрішньої. Та є така фатальна річ, яка несе в собі негативні аспекти стосовно зовнішності. Тобто якщо ти їй не сподобався зовнішньо, то навряд сподобаєшся і внутрішньо, якщо вона відразу відштовхнула тебе. Це стосується тих людей, які не мають добре розвинених розумових клапанів, які б з'єднувались з головним центром.
Якщо ти не оцінюєш людину по зовнішній оболонці - значить ти справжня людина:)