Півшоста зранку, день, а може ніч,
Іду по місті тихо і не чутно,
Ще ліхтарі горять повсюди й скрізь,
Сплять стомлені будинки. Сумно...
Ніде не чути гомону і слів,
Ніхто не плаче і ніхто не пише,
Дерева втомлені десь у полоні снів
Вже марять теплим літом. Тиша...
Іду по місті. Терпко навкруги,
Проймає холд душу, може, й тіло,
Десь була ніч, лишилась назавжди,
Вертався день нежданно і несміло.
А я все йду. І ще далеко йти,
І вже ніхто не знає скільки треба,
Півшоста зранку, тихо навкруги,
Моя душа вернулася до неба...
