Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес (Демиденко): Крик сови /До річниці виведення військ з Афганістану/ - ВІРШ

logo
Ганна  Верес  (Демиденко): Крик сови     /До  річниці  виведення  військ  з  Афганістану/ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Крик сови /До річниці виведення військ з Афганістану/

Ганна  Верес  (Демиденко) :: Крик сови     /До  річниці  виведення  військ  з  Афганістану/
Дивився з неба місяць величаво,

Та враз сова десь близько прокричала.

Сиділа мовчки посивіла мати:

(Якби було тоді їй, бідній, знати?..)

Подумала, мабуть, на якесь лихо,

Й молиться вона стала тихо-тихо.

 А місяць слухав, бачив і згадалось,

Що з матір'ю цією колись сталось:

Пройшло з тих пір вже більш, 

                                   ніж чверть століття –

Афган кипів в вогні в те лихоліття.


А син її, Михась, пішов до війська

(Прийшла, бач, і йому повістка),

Хоча і був єдиним сином в мами,

Та хто коли рахується із нами?

 Він прослужив в Кабулі більше року,

Писав, що в нього ніби все нівроку,

А мати все молилась і чекала

Й сові не раз, бувало, дорікала.

 

Стояла тиха гожа літня днина,

Коли додому з цинку в домовині

Прибув солдат. Ще 20 лиш минуло,

І в серці диким острахом війнуло:

- Чи може бути там моя дитина?

Невже прийшла страшна ота година,

Що та сова мені навіщувала,

Але ж я, навіть, не підозрівала,

Що це торкнеться якось мого сина?

Невже моя молитва вже безсила?

Стогнала мати, майже напівмертва.

- Заради кого й чого така жертва?

Чи миру стало більше після цього?

Невже синів народжують для того,

Щоби відправить у чужі країни,

А матері в здогадках щоб кипіли,

Куди летять сини їх воювати?

В таких страшних думках терзалась мати:

- Чому в чужій землі стікав ти кров’ю?

Чи мало пестила тебе своя любов’ю?

Тепер прибув на рідну землю, сину,

А як же я тебе тоді просила

Не йти до військкомату, не служити,

Так ти боявсь себе й мене зганьбити!?

Кому потрібні честь твоя і слава?

Зате тепер ось папірця прислали:

«Загинув як герой, при виконанні»,

Ще й долг якийсь «інтернаціональний»:

Кому заборгував мій син в Афгані?

То краще б вже потрапив в буцегарню,

Ніж заплатив життям, синочку   мій, єдиний! –

Кричала мати в сина на могилі.

 

А він мовчав… І рік, і два, і десять…

Було це недалеко від Одеси.

Та  мати на могилку,  часто  ходить,

Провідує, порядочок наводить.

Сусідським діткам дасть цукерок жменю:

- Це, - каже, - за Михасика від мене.

До церкви сходить, свічечку поставить,

Та не могла себе ніяк заставить

Поставити «за упокій» синочка,

А все «за здравіє» виходило і точка.

Старенька вже. Та на городі дбає:

За себе і за сина посапає,

А в понеділок чемно так сідає,

Програму «Жди меня» переглядає.

Вона Кваші така вже вдячна часом,

Коли чиясь рідня збереться разом.

А мозок говорив:  "От якби люди

Могли зробити і для мене чудо,

Щоб хоч якась рідня озвалась і до мене!

А коли меле млин, то колись змеле.

І недарма так кажуть у народі,

Що ж, трапилась і їй така нагода.

 
В кінці програми показали фото:

Цей чоловік назвався Фріден Отто.

І раптом… мати в нім пізнала… сина,

Свого Мишка, під серцем що носила:

І той же ніс, і щирі світлі очі,

І вуса, хоч уже не парубочі,

Але такі свої і рідні, Боже милий!

Роки знайомих рис його  не змили.

Це він, Михась!  Його,  таки,  пізнала,

Що він живий, про це давно я знала.

Не знаю, хто похований в могилі,

Та головне, що син мій не загинув!!!

 
Вона тремтячими руками лист шукає,

Нехай поки що серце не штрикає,

Листа писать збирається в програму.

Ні, мабуть, краще дати телеграму.

Щоби дожить до зустрічі із сином,

Вона збере усі свої зусилля…

 І дожила… Сидить тепер у залі

І Бога молить, з сином щоб зв’язали.

Вона почути хоче голос рідний,

І смикався куточок губ,  поблідлий.

 
Та ось ведучий викликав до себе

ЇЇ. Устала. Ніби все, як треба.

Вже підійшла… і серцем відчуває,

Що чудо, все-таки, з людьми буває –

До неї йде її синок, єдиний…

Це ж стільки щастя зразу для людини!

Вернувся Отто – син, з-за океану.

Він розповів їй про смертельну рану,

Без пам’яті як жив в другій півкулі,

І з мозку як дістали в нього кулю,

Як стерлась з пам’яті його країна,

І як шукав на карті Україну,

І  як  вона озвалася до сина.

А мати слухала… І ні! Не голосила,

Боялась свого сина перебити,

Щоби себе й свого Михася не зганьбити.

 

- А знаєш, мамо, - він сказав матусі, -

Бувало так, що вгору я дивлюся:

Те саме сонце й небо неозоре,

Але там, мамо, трохи інші зорі.

А в нас, в селі, такі ж як і раніше?

 - Зірки ті самі, та життя вже інше.

І сови інші. Ці розумні птахи

Заплутались в житті цім, бідолахи.
					2012.


Ганна  Верес. 

 

ID:  642500
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 09.02.2016 15:44:05
© дата внесення змiн: 09.02.2016 15:49:15
автор: Ганна Верес (Демиденко)

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Юлія Нова
Прочитаний усіма відвідувачами (805)
В тому числі авторами сайту (18) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Юлія Нова, 09.02.2016 - 21:13
Просто до сліз! cry
Яка історія!!! flo26 hi
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Юлечко. 16 17 19 22 22 give_rose
 
БОГУ ДЯКУВАТИ І ВАМ ЗА ТАКИЙ КІНЕЦЬ, Я АЖ ЗМОКРІЛА ВІД НАПРУГИ... 16 12
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надю. 16 17 19 22 22 give_rose
 
Валерій Вітер, 09.02.2016 - 19:38
12 12 12 give_rose give_rose give_rose 32
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валерію. 16 17 19 22 22 give_rose
 
ПВО, 09.02.2016 - 17:23
16 16 16 16 16
Ці розумні птахи
Заплутались в житті цім, бідолахи...
Бо не могла себе ніяк заставить
Поставити «за упокій» синочка,
А все «за здравіє» виходило і точка.
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам. 16 17 19 22 22 give_rose
 
Любов Матузок, 09.02.2016 - 17:09
Дуже цікаво!Схвилювала Ваша розповідь,матері завжди вірять до останнього в щасливу долю своїх дітей!
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Материнська віра і любов особливі. Дякую. 16 17 19 22 22 give_rose
 
Гарна оповідь про сина. give_rose
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Нілочко. 16 17 19 22 22 give_rose
 
Каминский ДА, 09.02.2016 - 16:23
Что это? Всем чертям назло? Ох, как хотелось бы чтоб так оно б было!
12 16 16 16 give_rose give_rose give_rose
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей епізод - бувальщина. Дякую Вам. 16 17 19 22 22 give_rose
 
Долі людські вражають... Не можна читати без трепету душевного Ваш вірш, пані Ганночко! flo21 flo18 flo21
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за високу оцінку. 16 17 19 22 22 give_rose
 
Haluna2, 09.02.2016 - 16:15
Дуже зворушливий вірш.І трапля
ться таке нераз.Та матирине серце не обманеш! give_rose
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам щиро. Так, материнське серце особливе. 16 17 19 22 22 give_rose
 
Наташа Марос, 09.02.2016 - 16:13
...Мені забракло слів... 17 flo34 17
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наташо. 16 17 19 22 22 apple give_rose
 
121616172525flo11flo11flo11
Чудова поема, Ганночко! А це на засадi реального випадку?
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Міку. Сам факт, покладений в основу, взятий із передачі "Жди меня", але я його не бачила. Це сусідка мені похвалилася, що відшукався наш афганець і була зустріч із матір*ю через кілька років, все інше - плід уяви. 16 17 19 22 22 give_rose
 
Іванюк Ірина, 09.02.2016 - 15:52
- А знаєш, мамо, - він сказав матусі, -

Бувало так, що вгору я дивлюся:

Те саме сонце й небо неозоре,

Але там, мамо, трохи інші зорі.

А в нас, в селі, такі ж як і раніше?

- Зірки ті самі, та життя вже інше.

І сови інші. Ці розумні птахи

Заплутались в житті цім, бідолахи. 12 12 12 16 give_rose
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за візит, Ірочко, якщо можна, я Вас так називатиму. 16 17 give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: