цей світ - непричесаний, б'ється дощем
по ринвах розмішаний попелом,
як шум у крові риторичних питань,
спадає лавинами сонними...
цей світ - непричесаний, кроком вперед
руйнує кордони соплами
бездушних поривів космічних ракет
крізь бідність окремих народностей.
цей світ - непричесаний, кров'ю століть
кує автоматами рівності
з людей на останнім параді планет
під праведним знаком вічності
цей світ поховали корони царів
на біг-бордах, в потоках реклами...
ніхто не помітить крізь шум берегів
і дзвонів порив над церквами,
цей світ непричесаний: в тьмі ліхтарів
упевнено, взявши на спину
старанням Адама потомків-гріхів,
крокує бездумно у прірву...
Твір прочитала ще вдень, але на коментар не розщедрилась - такі вірші я переглядаю двічі, а може й тричі. Мислення у Вас, Андрію, асоціативне, до того ж ці асоціації досить влучні та свіжі. Гарний, розумний твір, який потрібно прочитати ще кілька разів
Андрій Люпин відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
