На все свій час
Залоскотали дівча мрії,
Сверблять незаймані персята,
У сни являють чудасії,
Хтось намагається кохати…
А як проснеться на світанку,
Огляне ложе соромливо,
Всю ніч кохала без останку,
Й кудись поділось оте диво.
Дівчину біс якийсь лоскоте,
Вогнями блискають очата,
Чогось чарівного охота,
Але не знає, як почати.
Снують усякі по алеї,
Думки далекі, нетутешні,
Блудливі збоченці, чи ґеї,
Або такі: ну дуже чесні.
Летять літа у невідоме,
Уже вінчаються подруги.
Холодне ліжко, до утоми,
І сни ідуть, немов наруга.
Ніхто не віда звідки впали
Палкі стремління до дівчини,
Дру̒жки весільної співали…
А за весіллям уродини…
02 березня 2016 року
