|
Чи ви коли-небудь думали про те, що таке вірші? Що це? Чим вони являються для вас? Можливо, це просто рифмовані слова, котрі лестять наш слух своєю мелодичністтю?.. Особисто для мене вірші - це такі собі своєрідні вікна в навколишній світ. Читаючи їх, можна побачити те, на що у нас часом катастрофічно, з якоїсь незрозумілої причини, через повсякденну зайнятість, марноту, просто бракує часу. Через ці самі вікна можна побачити квітучу весну, спекотне літо, золоту осінь, холодну, але сліпуче прекрасну зиму.
У віршах можна побачити чисте блакитне небо, сонце, вночі незліченні меріади зірок, місяць, ну і, звичайно ж, пару закоханих, під цим місяцем, і під цим зоряно-діамантовим небом.
Наприклад, на яву, схід або захід сонця - це всього лише звичайне природне явище, до якого ми давно звикли, явище, яке перш за все для нас являється сигналом до певних дій з нашого боку. Схід сонця - це сигнал, котрий говорить про те, що пора прокидатися, вставати на ноги і бігти на роботу, при цьому, в поспіху у нас абсолютно немає часу споглянути на цей самий, справді прекрасний, величний схід сонця. Захід сонця - це теж сигнал, котрий викликає у нас інші дії, вже у зворотньому напрямку, нагадуючий нам про те, що пора закінчувати роботу і бігти додому. А як же цей самий захід сонця? Як же всі ці фарби в багряних тонах над горизонтом, що здалику здаються незгасимою пожежею. Ні, ніколи на яву ви не побачите світанок або захід сонця так, як ви можете побачити їх у віршах.
Читаючи вірші можна поринути в саму суть найрізноманітніших людських відносин і доль. Можна відчути те, що відчувають, хоч і вигадані, але такі, що здаються реальними, ті чи інші герої, тієї чи іншої поеми, до якої доторкнулися ваші очі.
Завдяки віршам в супроводі Вергілія можна пройти всі девять кіл пекла і відчути весь той жах, що очікує грішну людину. Можна побачити рай, котрий здається таким важкодоступним, але водночас місцем сподівання і надій кожної людини.
Через вірші можна стати частиною того Шевченківского сну, котрий побачила втомлена матір на краю панського поля. А також можна почути тих самих Шевченківських хрущів, що гудуть в саду над вишнями.
Спробуйте згадати коли ви востаннє бачили хруща, і чи бачили ви взагалі рій цих самих хрущів, що гудуть над цими самими вишнями?
Або ж океан... Ви ніколи не побачите цю безкрайню водну рівнину наяву так, як ви можете побачити її в віршах, на яву це всього лише солона вода, це можливість поплавати, прийняти сонячну ванну на пляжі, на березі цього самого океану. А в віршах океан - це міць, це *** хвилі - це величезні валуни, що знаходяться у постійному русі, або ж навпаки, рівна срібляста площина на кінці якої знаходиться той самий захід або схід сонця, на який у нас абсолютно немає часу. А кораблик? Кораблик, на який впав наш випадковий погляд, це всього лише кораблик, так нічого особливого. Але якщо поглянути на цей кораблик через вірші то він перетвориться в Лєрмонтовське самітнє вітрило в блакитному тумані безкрайнього моря, котре незрозуміло, що шукає в далекій країні, і що воно залишило у рідному краї?
У повсякденному житті квітка, котра з приходом весни раптом з'явилася у вас під вікном, це всього лише квітка. А в віршах, квітка - це втілення краси, що тягнеться до світла розтуляючи свої пелюстки теплим, невидимим сонячним промінням, це маленька рослина з ідеальною точністтю реагує на наближення все того ж сходу, і все того ж заходу сонця, на которий у нас з вами немає часу.
Саме у віршах можна зустріти те справжнє, самовідречене, ладне на будь-які жертви, кохання. Кохання, котрого нам так не вистачає в повсякденному житті, кохання, якого прагне кожнісінька людина на цій землі. Згадайте Пушкинских Онєгіна і Тетяну, Шекспірівських Ромео з Джульєтою, чи це не кохання? І хто з нас не мріяв покохати так як кохали вони?
Мені б дуже хотілося, щоб всі люди якомога частіше дивилися у ці вікна через які можна побачити навколишній світ, таким, яким він є насправді, а не таким яким він повстає перед нашим швидкоплинним, випадково зфокусованним на будь-чому поглядом.
Тому, ті хто пише, пишіть! Створюйте як можна більше цих вікон. Хто читає, читайте! Дивіться в ось ці створенні для вас вікна, насолоджуючить всією тією неймовірною красою, котра знаходиться по той бік ось цих незвичайних вікон.
ID:
684518
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 18.08.2016 23:09:50
© дата внесення змiн: 14.03.2017 06:24:00
автор: Олександр Крутій
Вкажіть причину вашої скарги
|
Так багато промайнуло перед очима...багато відчула...Задумалась... 
