Негев – пустеля – шофар
У цю землю вчепившись корінням, колючками, гілками, злістями, стогонами….
Вже минулої долі жахливої не пам'ятаючи...
Не пам'ятаючи вже...
Зашкарублою шкірою, зламами серця, вузлами, рубцями, батожними гонами,
заплативши за «райське» життя на межі, шо запіклася кров'ю...
І вже...
Бузувірське світило те,
котре спалило кістки всі крізь тіло –
баю сонечком, ласкою,
сном….
Райським сном….
...А ті бризки туману, що після хамсина хапаю пошерхлим я ротом.
...Ну, звичайно ж, що потім
здається мені,
що течуть вони в глотку, що медом течуть.
Молоком..
Медом і молоком...
Медом
і молоком...
