Пам'ять про сонце в серці слабіє (за мотивами вірша А. Ахматової)
Углем наметил на левом боку
Место, куда стрелять,
Чтоб выпустить птицу - мою тоску
В пустынную ночь опять.
Милый! не дрогнет твоя рука,
И мне недолго терпеть.
Вылетит птица - моя тоска,
Сядет на ветку и станет петь.
Чтоб тот, кто спокоен в своем дому,
Раскрывши окно, сказал:
"Голос знакомый, а слов не пойму", -
И опустил глаза.
_ * _
Пам'ять про сонце в серці слабіє -
Місце куди стрілять.
Пташку, щоб випустить, - тугу мою,
В пустельную ніч літать.
Милий! Рука не здригнеться твоя
Й терпіти не довго мені.
Вилетить пташка - туга моя,
На гілочку сяде співати пісні.
Щоб той, хто спокійний у домі своїм,
Сказав і вікно відчинив:
"Голос взнаю, та не значення слів", -
Й очі униз опустив.
Я теж віддаю перевагу оригіналу (інакше й неможливо), тому й не вживаю слово переклад, а пишу за мотивами вірша А.Ахматової. Шкода, що Ви не відчули сюжетну лінію.
