Непростий він обрав таки шлях,
Яким йде кожен раз на роботу…
Зміст життя у напружених днях,
Його звісно, що щемко лоскотить.
Він немає можливостей тих,
Щоб обняти дітей і дружину,
Доторкнутись до лику святих,
У святині – ікон старовинних.
Сам не спить, береже він наш сон,
Береже кожен будень робочий,
Він на лінії тій де кордон,
Де стріляють щодня і щоночі.
Він з друзями пограв би в футбол,
Або кави попив би в кав’ярні,
А йому, кращим другом є ствол,
Й побратим, що попав до лікарні.
Він обрав такий шлях тільки сам,
Бо хотів, щоб скінчилось свавілля,
І дарує затишок всім нам,
І щасливе, безмежне привілля.
Він насправді народний герой,
Йому служба – почесна робота,
Та терпіння його каже: «Ой,
Полинова дістала гіркота.
Подивіться сьогодні на верх,
Де дощами полито дорогу,
Де тонесенький лід ледь пришерх,
Небезпека зростає їй-богу!»
