Не то осінь запізніла,
Не то вже зайшла зима
І вицока каблуками...
Темінь, бруд, тепло, туга...
Настрій вужчає, довкола
Сірих ранків безнадій,
Неприязні вечорові
З чорних тротуарних брил
Виливають на прохожих
Всю сторічну брудну гниль.
День втікає світ за очі,
Лиш загляне – вже й нема.
Грітись, мабуть, йде до когось,
Це ж не літо,
Все ж – зима.
На всі спомини й події
Чорні опускає штори
НІЧ
І надія наче кам’яніє...
Всюдивладна і густа,
Та відлюдна і чужа
Зими йде Чорна Королева –
ТЬМА.
По-королівськи шпорами
Впевнено вицокує,
Страхом годує,
Калюжами мордує,
Підворотнями сміється...
Добре такою зимою
Тільки Чорній Королеві
Живеться...
1997
