За стіною буде стіна,
За мовчанням буде мовчання.
У печалі застигне луна,
Наче тінь прощання.
Там, де спалено всі мости,
Бог із світла і із лози
Нам сплете ліжко й стіл
І над ними напише:
"Нате вам, діти, - спіте,
Нате вам, діти, - їжте.
Що вас так зможе укрити
Як неосяжна тиша?"
Маковим чорним зерням
В тілі розквітне серце:
Вп'ється руками у терня,
Втупиться у нестерпне,
Ляже між нами як смоква,
Скорене й незбагненне
І усі мови замовкнуть.
А потім стемніє
І лишаться двоє...
