Строката доленько моя,
Чому по кругу ти ходила?
Ти скажеш: Кругла ж бо земля,
Тому я так робила.
А зупинитись маєш сам,
Де серцю мило й гоже.
А я тобі вже те і дам,
Що обереш собі небоже.
І я обрав не те що мав.
Був молодий тоді, гарячий.
Якби ж тоді я доле знав,
Що пошкодую ще добряче.
Та доля дала шанс мені!
Все у житті своїм змінити,
Щоб у любові і теплі,
Ще трошки хоч пожити.
За все завдячую тобі,
Я доленько строката.
За все у нашому житті,
Колись приходить плата.
У цім малесенькім вірші
Є дві важливі дати.
Коли сміюсь я від душі
Й коли на неї наплювати.
Тепер і в моїм вівтарі
Червона й чорна дати.
Летять у вирій журавлі
Про душу слід подбати.