Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вікторія Т.: Ця тиша ночі — як ріка - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Тарасівський, 03.11.2016 - 07:40
Щойно читав роздуми одного знайомого щодо того, скількох людей не торкається мистецтво. В поезії вони бачать безладні рядки, в живописі - 200 грамів фарми на холсті. Не розуміють, не цінують. А вчора вночі я читав "Тихий Дон" і дивувався, як мало в житті персонажів роздумів та почуттів. Практично, взагалі немає - на рівні почуттів буяють голі інстинкти, на місті роздумів - традиції, звичаї, стереотипи. Ані думати, ані відчувати їм навіть не треба. Отакі крайнощі....А Ваш вірш знаходиться на іншому полюсі цієї дихотомії. Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 04.11.2016 - 00:00
Дякую. Чесно кажучи, мені б хотілося бути менш споглядальною, більш діловою, але ці якості нелегко сумістити. Споглядальність теж затягує, боїшся втратити контакт із реальністю.
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 04.11.2016 - 06:17
ой, будуть тоді інші вірші... якщо взагалі будуть. Лишайтеся собою.
Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 04.11.2016 - 06:32
Лишаюсь. Куди нам дітися від себе?
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 04.11.2016 - 06:36
Тю! Я колись казав одній знайомій: от люди торочать одне одному "я не можу жити без тебе". А насправді людина не може жити без себе. Якщо це усвідомлювати, то ставлення до того "себе" стає ніби більш... поблажливим )
grower, 02.11.2016 - 02:37
перша рима має бути точна, як і решта. ваша техніка дозволяє римувати чисто. нпрклд: "оксамитом-копитом, оксамиту-копито, оксамиту-копиту"; вірш гарний
|
|
|