Багряний лист упав мені під ноги,
Мабуть від холоду тікав він як і я,
Від днів минулих втекти не маю змоги,
Якби ж я міг разом із ним би впав,
Позаду вже багато зим і літ,
Багато вже позаду днів печальних,
Якби я змогу мав як він,
Знайти в собі ті сили для прощання,
Забути все, що жорстко в мізки б’є,
Втекти від метушні, і з спокоєм зостатись,
І в осінь цю, що душу мою п’є,
Змінити все, душевних сил набратись,
Розбити світ безрадісних ідей,
І з поміж плівок залишити важливе,
Втекти від цих корисливих людей,
Забути всіх, не вірних і брехливих,
Залишити позаду невдачі і гріхи,
Знайти одну, для кого серце б’ється,
Зв’язати з нею навіки всі думки,
Плекати ту, що долею зоветься.