Конвой наказав: стояти.
Я стала, закрила очі -
Кидай мене за ґрати,
Роби, що хочеш.
Вії сховали сльози,
Крик придушила в горлі.
Всі позаду загрози,
Я спокійна. Доволі.
В спину направлене дуло,
Ще пів секунди і вистріл.
Нам так закохано було,
Жаль, ти один це вистояв.
Хоча добре, що тебе не піймали,
Хай хоч один врятується.
Поруч патрульні-амбали
Зброєю вже хизуються.
Це не війна і не кара,
Просто смерть через те, що кохала.
