Всі кажуть щастя завсім поруч,
Але чому ж ти так далеко?
Чому тебе не бачать очі,
Коли на серці так нелегко?
Чому в душі моїй морози?
Чому вітри там дмуть арктичні?
Чому кохати я не взмозі,
Того хто поруч, а не ближчий?
Напевно доля ще зі мною
Не раз зіграє підлий жарт.
І не зустріну я героя,
Того, що бачила у снах.
А може все ж ми будем разом?
Хоч розділяють нас міста...
Між нами сотні кілометрів,
Та в серці в нас одна мета.
Ми двоє будемо щасливі!
Повір мені, я доведу,
Що варто добиватись цілей,
В коханні ставити мету.
