Уклін бібліотеці й шанування!
Живу з людьми, немов гортаю книги.
Мої веселі та не дуже намагання,
Бо не бажаю вплутатись в інтриги.
Ось ця людина – сонце на світанку!
Спілкуєшся – здіймаєшся на крила.
Таку читать – запоєм аж до ранку,
Й жалкую завжди, що її закрила.
А інша – “Вій” вночі в дитинстві!
Що не сторінка – сум, ниття, тривога.
Ще зовсім молода, а думки сиві,
У ямах й бур’янах її дорога...
І до життя у кожного свій хист.
Одні слова, та різний зміст.
