Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вікторія Т.: Люди б'ються* - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Максим Тарасівський, 03.02.2017 - 11:18
Ось де Ви пропадали. Сьогодні слухав Pink Floyd, ось що зачепило та ніби перегукується з Вашим віршем, як на мене:One slip and down the hole we fall It seems to take no time at all A momentary lapse of reason That binds a life for life A small regret, you won't forget There'll be no sleep in here tonight Was it love, or was it the idea of being in love? Or was it the hand of fate that seemed to fit just like a glove? The moment slipped by and soon the seeds were sown The year grew late and neither one wanted to remain alone Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 03.02.2017 - 12:16
Хороші слова, збережу їх собі. Я якось не довіряла року в плані якісних текстів, але це, мабуть, через незнання. Тут, звичайно, йдеться про любов, але сама ідея, що "you can fall into emotion", непомітно для себе, з невідомими наслідками, вірна і для інших випадків. Дякую!
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 05.02.2017 - 09:34
Як на мене, вірші вітчизняного року набагато потужніші - втім, гадаю, якимось британцям чи американцям те саме спаде на думку про рок-поезію їхніх країн. Той же Морісон, Ділан - взагалі Нобеля дали. Але цікаві тексти в рокерів трапляються по обидва боки Атлантики, як раніше - по обидва боки Залізної завіси, хоча, звісно, ринкові механізми на Заході працювали на збагачення рокерів, які піднеслися до слави на хвилі бунту і протесту - отже, саме та система, проти якої вони бунтували, перетворювала бунтарів і протестантів на ситих і соних своїх якщо не прибічників, то... користувачів?
Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 05.02.2017 - 09:58
Парадокс, чи не так? Скільки їх прославилось завдяки свободі слова у тому суспільстві, яке вони хотіли розвалити? Та й зараз те саме.
Вікторія Т. відповів на коментар baidarama, 02.02.2017 - 12:41
Дякую. Щось виправила, а щось так уже й буде...
Самотня Людина, 02.02.2017 - 11:06
і втрачають себе в макабричному танці Зрештою, це все, що нас об'єднує - останній танець. І як би ми не воювали, всі досягнемо свого кінця. Це і лякає, і водночас надихає. Вікторія Т. відповів на коментар Самотня Людина, 02.02.2017 - 11:21
Дякую.Це правда, що нас усіх чекає один кінець,але всі ми хочемо прийти до нього, зберігши у собі якусь краплю людяності, а не в безумних мареннях самообману.
|
|
|