Дожилися! Згоріти від стиду!
На пісню українську ввели квоти!
І я від шоку все не відійду,
Це ж нами справді правлять ідіоти.
На українську в Україні є ліміт!!!
Я вірно зрозумів? Ніщо не сплутав?
Не на російську, english, чи іврит?
Мене по черзі жар і холод кутав…
А на повітря квоти не ввели?
Проміння сонця чи пориви вітру…
Ото ж ще поки дихайте, хохли,
Чешіть ту ріпу, чи то пак – макітру.
Мовчіть, терпіть! Зневажать знову Вас.
Війна сьогодні, це війна за душі.
Якби на мові говорив Донбас,
Ніхто би мир і спокій не порушив.
Всі проковтнули мовчки новину,
Усім байдужі ті пісенні квоти.
Та я ніяк одного не збагну,
Коли ж себе спитає кожен, – Хто ти?
Якби ж ті квоти та й зміцнили нас,
Сьогодні фронт проходить через мову.
Себе питаю і спитаю Вас, –
На фронті Ви з якого боку рову?
17.02.2017 р.