Зібрала сі баба Касі їхати до Львова,
Спорядила си сумки, вигнала корову,
Хустку в квіти, із вінцьом, ладно завізала,
На маршрутку, на зупинці, тихонько чекала.
Здибала сусіда Влодка, з ним сі привітала,
Попросила би, в полудни, корову ввізали.
Сіла з мУков до маршрутки... бо вже літа мала,
Як то кУрє сі угріла, тай си задрімала.
Щось сі снило... ні то гроші, ні то якісь воші,
Ні то злодій, ні то храм- в нім люди хороші.
В тяжкім пОті сі збудила, чоло витирає,
Руков лізе до кишені...а грошей немає.
Знов забула ту хустинку, де їх носит завше,
Стала думати, гадати, шо шоферу скаже.
Приїхала вже до Львова- треба вилазити,
А в кишени "миші лазєт", нема чим платити.
- Пане шофер, ради Бога, шо то за хороба?
Згадалам си я за гроші тілько коло Львова.
Маю в торбі молоко, і маю сметану,
Трохи сира і цибулі- на білєт ми стане.
В бутлю мала баба єйці, газетов завиті,
Був він схований на дні, у старенькій свиті.
- Йой забула м, пане шофер, маю іншу плату,
Тілько мусите ми дати тую білу шмату,
Бутиль мушу свій відкрити, бо моцно запертий:
Би вам , пане шофероньку, могла єйці втерти.
Ой, розсмішили. Нагадалася давня історія із одним односельчанином. "Всі активісти збирали по картонці яєць для сільскої їдальні, а один не приніс, бо тесь з Беремян пообіцяв йому дати, але вчасно не доставив. Коли на зборах чоловіка спитали, де Його яцця, той стиснув плечпами і відповів: у Беремянах. Зал лежав))) Дякую. пані Лесю!