Розгубили фарби мої сни,
Тільки й залишились чорна й біла.
Дочекатися б мені весни,
Щоби ручаями гомоніла.
Шелестіла листям молодим,
По землі йдучи, лишала квіти,
Усміхалась небом голубим
І навчила б знов мене радіти
Кожній миті, ніби в перший раз.
І речам простим й давно знайомим
Дивуватись щиро й повсякчас,
Запахом суничним й полиновим.
Й точно знаю я, що сни мої
Знову стануть різнокольоровими
І до ранку будуть тьохкать солов'ї,
І ріка туманами прозорими
Вранці вкутається, вкута береги,
Верби низько до води нахиляться.
Шепотітимуть про щось очерети,
Хмари в небі ніжно-біло спіняться.
Ще раз...з весной, Вас!
