Яке смішне слівце – сальце.
Це не м’ясце і не сільце.
Для когось пережитків слід,
Для когось радість і обід –
Ми ж не зважаємо на це,
Бо нам знайоме це слівце.
Ось пані – в профіль і анфас-
Прижучить добре може вас,
Що ви не модні, від землі
І ледве тільки не дурні...
Так пропісочить, припече,
Сама, між тим, жує сальце.
А он човпе чувак брудний-
Неголений, похмурий, злий.
Для нього маячня оця,
Як та лушпайка від яйця.
А от сальця б він попоїв,
То може б трохи й звеселів.
А там он прямо ідеал.
З усіх боків і справді – пан,
Освічений і так і сяк,
До жіночок теж має смак,
Та сало так жує – держіть,
Що за вухами аж лящить
Отак куди не глянь, не кинь-
Кругом є цей продукт простий.
Без нього б можна вік прожить -
Та серце все-таки лежить...
Про нього й казочка оця-
Ніяк не можна без сальця!