Вже звикла що вже не твоя
Ти давно не мій
В нас різні дороги
Хоча паралельно йдемо
І мої долоні линуть назустріч тобі
Між нами прірва турбот
Розбитого неба
Занадто багато людей нав'язали собі
Мотузкою зв'язані руки й думки по тілі
Забути б усе що співала колись тобі
Між нами повисли розмов не закінчених мрії
І якось забракло слів,та спогадів рій
Немає сил та бажання забути всі теми
Отак і ідемо над прірвою наших дій
Та з різних сторін підтримуємо наше небо
