Чого сумуєш знов біля віконця?
Ідуть дощі... І знов ідуть дощі.
Ми вже з тобою скучили за сонцем,
І не встигають сохнути плащі...
В садку бузок, нарциси і тюльпани,
Й смарагдові споришу килими
В квітневому дощі — як у нірвані...
А як же ми? А як з тобою ми?
Не встигли ще теплом насолодитись...
Та не сумуй — невдовзі дні ясні.
У цих дощах — нам — ні, не загубитись,
Бо ми з тобою — знову у весні.