Сіра мряка висить над засмученим містом,
Сіро місто судомить чекання дощу,
Сірим смогом висять сірі помисли-змисли,
Місто їх не жене. Хто запалить свічу?
Хто свічу загасив сивим мороком сірим?
Тихий вогник тремтінь зберегти не змогли.
Тепер протриматись на промінчику віри
Залишилося лиш між тумани імли?
Місто смутку чекає омитись дощами,
Та немає вологи в склубоченні хмар,
Сіре місто похмуре не плаче за нами,
Сірі хмари сповили забутий вівтар.
