Лтній ранок скупався в росі
І всміхнувся прийдешньому дню.
Ти замовив собі вже таксі,
Не сказавши мені:"Подзвоню".
І дивилася я у вікно,
Й шепотіла: " Оце вже і все".
Ранок пив з ароматів вино,
А минуле писало есе.
Наша зустріч остання, як сон,
Обгортала безмежним теплом.
Калатали серця в унісон,
Сюркотав цвіркунець за вікном.
Казку ніч шепотіла зіркам,
У якій був щасливий кінець,
Плив над річкою низько туман,
А під ранок прибіг вітерець.
Він навшпиньки пройшовсь по траві,
Спив з півоній солодку росу.
Я вже в сни не прийду більш твої —
В них я місця собі не знайду.
Різко хлипнули дверці таксі...
Ось і крапка в короткім есе.
Світлий ранок у літній красі
І нове щось для нас принесе.