(Будучи студенткою української філології Львівського національного університету ім. Івана Франка мала честь зіграти Мавку у "Лісовій пісні" Лесі Українки, топтати стежки предковічного лісу на Волині та озера Нечімного - тих заповітних місць, які збудили Лесину творчу уяву. Допоміг розгадати міфологічні образи-персонажі "Лісової пісні" наш викладач, світлої пам'яті професор Іван Овксентійович Денисюк, що народився поблизу Лесиної домівки в Колодяжному і з малих літ увібрав у серце любов до свого мальовничого краю і його знаменитої співвітчизниці).
Коли вирветься втома,
як ноша мені непосильна,
коли хтось із знайомих
на мене скептично зиркне́,
я буденність покину
і в казку вернуся, наївна…
- О рятуй, побратиме,
рятуй, П е р е л е с н и к, мене.
І від злих язиків,
і від того скептичного ока
я у гущі лісів заховаюсь,
ніхто й не знайде.
Тільки мій П е р е л е с н и к
злетить над лісами високо
і озветься з берези:
- О де ти, о де ти, о де!..
Коли вирветься втома,
а вона ще чорніша від ночі,
і пітьма півпритомна
долоні безсонь простягне,
спалахне у мені,
заіскриться в мені,
затріпоче
твій високий вогонь:
- О рятуй, П е р е л е с н и к, мене!
Радію зустріти ще одну Мавку. Хіба таке забудеш?
"О, не журися за тіло!
Ясним, вогнем засвітилось воно,
чистим, палючим, як добре вино,
вільними іскрами вгору злетіло..."
)))... це я і моя поезія періоду кінця 80-их 
Сподобалось 
