Птахи зібралися у вирій,
Їм не потрібен календар.
Летітимуть в небесній ширі,
Зникаючи між сірих хмар.
І довгим поглядом я знову
Їх проводжаю в дальню путь,
А по весні вони додому
В небесній висі шлях знайдуть.
Летітимуть... і на прощання
По-своєму щось прокричать —
Так обривається остання
Мелодія, в якій бринять
І сум, і розпач, і надія,
Бо залишають рідний дім.
А в серці буде жити мрія —
Всім повернутися живим.
Дивлюся вслід і огортає
Знайомий розпач і печаль.
В житті хоч раз отак буває
В ту мить, коли шепне:"Прощай"
Кохання, що було ще вчора
Таким бажаним і близьким —
Все розпачу потвора чорна
Закреслить порухом легким.
Надія полетить у вирій,
Щоб повернутися назад
Й кохання птахом білокрилим
Знов прилетить в квітучий сад.
У нас аисты в воскресенье улетели. Грустно. Но здесь всё шире. Хорошее стихотворение! 
