А сонце все скупіше на тепло,
Спекотні дні його, мабуть, втомили.́
Ось новий день заглядує в вікно,
На вишнях вже листочки пожовтіли.
Цвістимуть ще петунії рясні,
Емоції найяскравіші — айстри,
Величні й різнобарвні і мені
Святковий настрій цей від серпня-майстра.
Естет він знатний — любить так красу,
Скупим на казку він не був ніколи.
Крик журавлів летить у висоту —
У вирій відлітають, роблять кола.
Палітру осінь підбирає вже
І золотавий колір до вподоби.
Шука коричневий й багряний теж —
Ефектної їй хочеться оздоби.
Не можна серцю стримать почуттів,
А в них і сум, і ніжність світлі-світлі.
Так, ніби доторкнулась пелюстків —
Емоції трояндами розквітлі.
Пишу минулому вночі листи,
Летять і дні мої в далекий вирій,
Осінніх днів чекаю зваби щирі.
Світлано, дуже Вам вдячна , "казку" і"так красу" виправила. А ось слово "заглядує" залишаю, бо в словниках воно є і допускається при написанні. А якщо змінити на "заглядає" змінюється наголос, замість другого складу на третій, що змінить ритм вірша.
Ярославе, я хотіла показати, що осінь любить не тільки золотавий, а і інші кольори. А завдяки Вам, я зміню жовтавий, що близький до золотого, на багряний. Дякую,