Птахою сивою літо кудись втекло,
Зорями ясними ніч розстелила небо…
Літо, мов мрія, мов сон відгуло,
Літо , мов казка, пішло, наче так і треба.
Поглядом темних зелених, як ліс, очей
Кроком широким топтало високі трави,
Літо пішло за пелену ночей,
Пішло по-англійськи, навіть трохи лукаво…
Холодно в місті, холодно трохи в душі,
Сірим туманом, мов попелом вкрився ранок.
Зникло тепло, ніби в пустель міражі,
Падало листям жовтим на сонний ганок.
Осінь ішла…Пані в шикарнім пальто
Як з обкладинки зійшла, феєрично красива,
І зупинялися люди, і навіть авто,
Щоб подивитись на Осінь до щему звабливу.
Дама ішла, розвівався на вітру той плащ,
Вся « від кутюр», вся від Шанель, чи Габана?..
Світ завмирав, як на прем’єрі глядач,
Осінь ішла…Чиясь, можливо, кохана…
Літо пройшло… Відлетіло уже…
Осінь грозою змила серпневу казку…
Чуєш, як сумно??? В серце закрався щем.
Осінь чаклує… Літо признало поразку…
