|
Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752255
До палацу Гамількара їхали візки,
і бога Молоха жерців везли туди,
"Чи хочуть щось отримати від нас?
Не буде лиха, чи буде гаразд?"
Дружину Гамількара острах узяв,
"Всі рівні перед небом!" – так казав,
а у палаці жрець з'явився й говорив,
тоді ще більше жінку засмутив.
"Володарю, держава в небезпеці,
і знаєш, щоб вона не вмерла,
слід жертви Молоху носити,
тобі нагадувати і просити."
"Обручку із алмазом найдорожчим"
і жадібно жерця виблискували очі,
"Тому, що бога не обдуриш,
а жертва – син, якого любиш."
Голосно зойкнула дружина,
що забажали в жертву сина,
хотіли в жертву Ганнібала,
загине він, а не держава.
"Молоху жертву слід віддати
і так державу врятувати."
На щастя син із друзями гасав
і жрець його не діставав.
Викручувався батько, не віддав,
а він тим часом полководцем став,
з мечем і кіньми управлявся,
до оповідей бойових він прислухався.
Якось прийшов додому Гамількар,
приніс новину, що сенат найменував
губернатором його: "Кінноту і слонів,
Іспанія спочатку - подолаєш Рим!"
"Для двох немає місця понад морем,
Слав Карфаген!" – йому говорить,
218 року до н.е. весною
з'явився карфагенський флот стіною.
Військо стотисячне вів Ганнібал,
слонами швидко із кіннотою напав,
біля підніжжя Альп його промова,
усі дослухались до слова.
"Римлян боятися не слід,
бо у них може бути сотня бід,
на морі сильний Карфаген,
сильнішим бути слід мечем!"
Тим часом полководець Ганнібал
у Галлії і Етрурії з'явився сам,
та поспішали римські легіони,
що аж пилюки розлітались тонни.
Промовив: "Буде у нас бій,
а ворог наш - хоробрий і міцний,
та кепські полководці римські,
перехитрити мусимо їх спільно!"
Випустили уперед слонів,
щоб римлян розладнать ряди,
тоді кіннота здоганяла
і справу завершала.
У битвах на Тіціні і Треббії
вщент розгромили римські легіони,
маневром з флангу й тилу заходив,
а ще слонами зачепив.
Квінт Фабій Максим не переміг
і виснажити ворога не зміг,
непереможний довго Ганнібал
так руйнував ворожий стан.
Очолив римське військо Сціпіон,
відкликаний Ганнібал у Карфаген,
розвідників вже Сціпіон впіймав,
війська свої їм показав.
Розвідників відпустити наказав
і кількістю він Карфаген лякав,
в бою під Замою уперше переміг,
укласти мир із Карфагеном міг.
А Ганнібал у Карфагені керував
і для реформ численних час настав,
незадоволені були аристократи:
реформам їхні інтереси утискати.
Змушений Ганнібал піти на чужину,
там отруїтися доводилось йому,
а Карфаген без Ганнібала пропадав:
Рим повністю його поруйнував.
Знищили Карфаген свої, а чи чужі?
Знищили, справді, місто вороги,
та дорогу ворогам свої проклали,
внутрішні недруги державу зруйнували.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753436
20.09.2017.
Віршовано за оповіданням Тараса Франка
“Останній пунієць ” із збірки
“У мандрівці століть.”
Фотографія із інтернету.
ID:
752785
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 28.09.2017 23:57:02
© дата внесення змiн: 21.03.2020 12:13:50
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|
