Десь там, в гаях зелених,
Де цвіте калина,
Ніжним голосом співає
Юная дівчина.
А співає вона пісню
Про свій край чудовий,
Де зростала-виростала
В сім'ї вольній новій.
Куди птахи прилітають
Із країв далеких,
Бо цю землю усі знають
Й шанують лелеки.
Там де пісня солов'їна
До рання лунає,
Там де сонечко веселе
Жайвір зустрічає.
Де дзвіночками дзюркоче
Потічок сріблястий,
Там, де мальви різнобарвні
Зацвітають рясно.
А дівчина все співає,
Косу заплітає
І віночок з дивних квітів
Усе приміряє.
Вона вільна, вона світла,
Вона і щаслива,
Несе радість усім людям
І така вродлива.
Промінь сонця гладить коси,
Вітер цвіт гойдає,
А дівчина Бога просить,
Серденьком благає:
Щоб земля ця була вічно
Раєм для народу,
Щоб пшеничка колосилась
І цвіла природа,
Щоби села відродились
І душа літала,
Щоб сім'я і вся родина
Край свій шанувала.
Та світлий промінь похмурився
І темна тінь торкнулася трави,
І чорний птах війни із хмар спустився,
Закривши небо величезними крильми.
Цей птах кричав пронизливо й нестерпно,
І випустивши кігті, ринув до землі,
Де дівчина стояла і завмерла,
Дивилась в очі цій страшній біді.
А птах летів і жертву в мріях бачив
Розтерзану і пошматовану, як лань,
Бо навкруги усе його, наскільки око бачить,
І він летить забрати свою дань.
Та дівчина не розгубилась,
Віночок сплетений взяла
І він в руках її перетворився
У щит для захисту життя.
А птах лютує, нападає,
Збиває дівчину крильми,
Та він, нещасний ще не знає,
Що в дівчини ще є брати.
Це витязі світловолосі,
Вони спішать, вони ідуть,
Горою стануть, зляжуть зовсім -
В біду сестру не віддадуть.
Хай кігті та не простягають
До божої і світлої краси,
Хай ворог знає, не злякають,
Нас чорні крилища війни.
І птах упав, мечем здоланий,
Упав на землю, аж до ніг
Тієї дівчини, що все стояла,
І вже злетіти не зумів.
Хай знає ворог, знає добре,
Що сила наша, хоч проста,
Та наші душі об'єднає
І не здолає нас біда!
Ця дівчина - це Либідь-Україна,
Її брати - величний наш народ,
Які ніколи не здадуться, не загинуть,
Бо нас усіх благословив Господь!
І сяє сонце, пахнуть дивні квіти,
А дівчина жива і радісна стоїть,
Навколо посміхаються щасливі діти
І величають край, який не можна не любить!
ID:
754115
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 07.10.2017 02:37:12
© дата внесення змiн: 07.10.2017 02:37:12
автор: Алла Стасюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
